Плетіння — процес виготовлення виробів (зазвичай елементів одягу) з безперервних ниток шляхом згинання їх у петлі й з'єднання петель одна з одною за допомогою нескладних інструментів вручну (плетільний гачок, спиці, голка) або на спеціальній машині (механічне в'язання).
Для в'язання використовуються спиці з різного матеріалу: металеві, пластикові, дерев'яні. Бажано, щоб спиця на одному з кінців мала обмежувач для запобігання зісковзування петель. Для отримання циліндричного безшовного полотна застосовуються або кільцеві спиці (з'єднані гнучким зв'язком), або комплект з чотирьох (п'яти) спиць, де між трьома (чотирма) спицями розподіляються петлі виробу, а ще одна використовується як робоча. Джгути, коси, різні переплетення виконуються за допомогою допоміжної спиці або петлеутримувача.
Плоске плетене полотно виконується на двох спицях, або на кільцевих. Воно в'яжеться в прямому і зворотному напрямках і має лицьову і виворітну сторони. Циліндричне полотно в'яжеться по колу тільки по лицьовій стороні.
спиці не повинні бути дуже гострими, щоб не розщеплювати нитки і не поранити руки, ні занадто тупими, щоб не ускладнювати введення робочої спиці в петлю. Для позначення розміру спиць застосовуються номери, що відповідають її діаметру в міліметрах (наприклад, спиця № 4 має діаметр 4 мм).
Діаметр спиць вибирається відповідно до товщини пряжі, зазвичай у співвідношенні 2:1. Проте, залежно від того, який виріб передбачається отримати, можливі варіації. При плетінні тонкими спицями з товстої пряжі полотно виходить більш щільним, спицями ж великого діаметра з тонких ниток — пухке, ажурне.
Пряжа для в'язання використовується найрізноманітніша: лляна, бавовняна, вовняна, синтетична, сумішева, фасонна. Для того щоб уникнути перекосу трикотажного полотна, не слід застосовувати для виробів, виконуваних кулірною (панчішною) гладдю, сильно кручені нитки.
